Казали старі люди, що одного разу попалася орді дуже гарна наша сільська дівчинка. Завезли нещасну аж до Криму.
Казали старі люди, що одного разу попалася орді дуже гарна наша сільська дівчинка. Завезли нещасну аж до Криму.
На тім горбі, що над Дністром! колись, кажуть, був невеличкий замок, а довкола нього тулилися хати.
Серед лісових пагорбів, що їх омиває річка коло села Дубівців, видніє місцина Монастирисько.
Ая, людоньки, то-то правду балакають, що наші Личківці колись були містечком, давнім володінням теребовльських князів. Перше поселення на тому місці, де нині Личківці, знищили орди хана Батия.
А діялось то таки того року, коли наш письменник і оборонець Іван Франко прибув у село Заднишківку на передвиборне віче. Його тут вельми виглядали.
Між Білкою і Думанинкою лежать невисокі пагорби, які здавна називають Чопихою. Колись вони були покриті дрімучими лісами.
Провчив Їхав одного разу Шевченко в поїзді разом з генералом. їхали і мовчали, скоса позираючи один на одного.
Ой стародавня та дорога, що тягнеться коло нашого села Жабиня на Поморяни – Дунаїв – Львів.
На високому пагорбі серед полів села Жабиня видніє висока могила.
Батьки маленької Соломії Крушельницької понад рік мешкали в передгір’ї Карпат, у селі Тисові коло Болехова.